яким способом читання оволодівають першокласники

Першокласники вдосконалюють уміння розрізняти звуки і букви, усвідомлювати взаємозв’язок між ними (спільне і відмінне). Так з вивченням букв ь, я, ю, є учні знайомляться, що є й інші способи позначення м’якості приголосних на письмі: ось, Оля, ключ, синь. Букви я, ю, є, ї можуть позначати сполучення звуків [йа], [йу], [йе], [йі]: якір, Юра, Єва, їжак. На текстах (букварних і додаткових), що вивчаються в післябукварний період, відпрацьовується спосіб читання (цілими словами, окремі слова ускладненої структури – за одиницями читання).

Читання – це одне з джерел мислення й розумового розвитку…Читання має стати для дитини дуже тонким інструментом оволодіння знаннямиЙ водночас джерелом бага Школярі по-різному оволодівають навичкою читання: одні швидко, безболісно, інші – з труднощами, повільно. Деякі вчителі перетворюють уроки читання на одноманітну перевірку навички читання, відбиваючи тим бажання та зацікавленість дитини до даного виду навчальної роботи. Учитель має можливість керувати читанням. Цей спосіб читання ще називають «Диктор». 6. Читання «Хвилею». Читають за заданою керівником схемою: повільно, швидко, дуже швидко і навпаки.

Психологічна характеристика читання включає дві частини. По-перше, читання є психофізіологічним процесом, що складається з зорового сприйняття (перцепції) письмових знаків (букв), їх розшифровки, яка представляє собою озвучування деякої послідовності букв - слів, словосполучень і пропозицій. Психофізіологічні характеристики процесу читання складають основу побудови методики формування у молодших школярів первісного навички читання. Рух очей по рядку при читанні має саккадический (переривчастий) характер. Під час читання відбуваються фіксації - зупинки (паузи), які є необхідним компонентом реце

Темп читання – якість навички читання, яка співвідноситься із способом читання, розумінням змісту та періодом (роком) навчання учня. Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання-вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки – читання «очима» без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовуванням і засвоєнням прочитаного, а також зростанням темпу, порівняно з читанням уголос.

Працюючи над розвитком навику читання, вчителька враховує те, що швидкість читання залежить від кута зору - від кількості друкованих знаків, яку людина охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору з першого класу використовую числові, буквені та складові піраміди. Подібні вправи добре виконують в парах коли один учень працює з карткою, а другий слідкує за його очима (очі не рухаються зліва-направо, а дивляться на одну з точок посередині піраміда).

У період навчання грамоти паралельно з читанням першокласники оволодівають елементарною навичкою письма. Навичка письма тісно позв’язана з навичкою читання. На текстах (букварних і додаткових), що вивчаються в післябукварний період, відпрацьовується спосіб читання (цілими словами, окремі слова ускладненої структури – за одиницями читання). Значна увага приділяєтья вдосконаленню навичок правильного читання (звуко-складовий та звуко-буквений аналізи слів, складання слів з розрізної азбуки і читання складами, тренувальні вправи, спрямовані на правильну вимову голосних і приголосних звуків, їх сполучень; попереднє напівголосне читання тексту, читання в уповільненому темпі тощо).

Читання художніх творів, у яких розкривається внутрішній світ переживань, думок, мрій людини, розширює життєвий досвід, сприяє усвідомленню ними цінностей, норм поведінки, які підтримуються суспільством. Це зміцнює «природне бажання дитини ставати кращою» (В. 0. Сухомлинський). Осмислення змісту багатьох творів, у яких описано почуття і вчинки дійових осіб, викликає у дітей глибоке співпереживання, що є своєрідним особистісним засобом освоєння дійсності, дозволяє їм зрозуміти внутрішній світ інших людей. Зміст читання молодших школярів можна вважати літературним. Його визначено на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-естетичного, літературознавчого.

Протягом букварного періоду першокласники оволодівають початковими уміннями читати за букварем, писати в зошитах з друкованою основою і в зошитах із сіткою для першого класу. Крім того, продовжується робота з розвитку усного мовлення. Особливість навчання дітей за букварем полягає в тому, що вони вперше знайомляться з мовою як з предметом вивчення, зі словом і його складом, крок за кроком діти освоюють всі звуки і букви українського алфавіту. При переході до складового та злитого способу читання можливо використовувати наступні ігри: «Придумай назву для оповідання», «Склади оповідання» (за розрізаними реченнями або частинами тексту), «Придумай кінцівку», «Розстав крапки». [5, c. 12-18].

Високашвидкість читання молодших школярів сприяє розвитку їх техніки читання, дає змогу знайомитися з більшою кількістю матеріалу, при цьому активніше засвоюється, переробляється інформація змісту прочитаного, в цілому підвищується результативність навчання. Змістом читацьких розминок можуть бути такі тренувальні вправи: - багаторазові читання у різному темпі (скоромовкою, повільно), з різним інтонуванням; парами; у два голоси "каноном"; з ритмічним постукуванням; спільне читання учнів з учителем, який своїм читанням уповільнює чи прискорює темп; напівголосне читання (гудіння) тощо. Із швидкістю тісно пов'язаніусвідомлення і правильністьчитання.

Процес формування початкового навички читання у першокласників. p> Предмет дослідження. Система вправ як метод формування початкового навички читання у першокласників. p> Мета дослідження. Розробити та апробувати систему вправ в якості методу формування початкового навички читання у першокласників. p> Гіпотеза дослідження.

Відповідатиме задумові автора такий спосіб читання, при якому кожне повторення вимовлятиметься з більшою звучністю. Так буде досягнута кульмінація, переліки того, що дає осінь, щедра, золота. Вдосконаленню навичок читання віршів і їх декламації має сприяти участь учнів у різних позакласних заходах ранках, святах. Шестирічні першокласники мають низький рівень вольової регуляції, сприймання, пам'яті, уваги, тобі йдеться про несформованість навчальної діяльності. Все це пов'язано з їхніми віковими особливостями і свідчить про необхідність використання гри під час організації навчальної роботи. Але діти шести років протягом року навчання грамоти оволодівають поскладовим плавним, а деякі побуквеним читанням.

Темп читання – якiсть навички читання, яка спiввiдноситься iз способом читання, розумiнням змiсту та перiодом (роком) навчання учня. Вже у серединi букварного перiоду першокласник читає букварнi тексти цiлими словами (окремi слова ускладненої структури – за одиницями читання), правильно iнтонуючи речення, рiзнi за метою висловлювання та iнтонацiєю – розповiдальнi, спонукальнi, окличнi (без уживання термiнiв) з орiєнтацiєю на вiдповiднi роздiловi знаки. Оволодiває продуктивними способами читання мовчки (самостiйно та з допомогою вчителя).

першокласники повинні відчути успіх у навчанні; завоювати їх віру, любов і повагу, а за-воювавши, не втратити її. Саме через призму цих принципів до-сягається кінцева мета – навчити учнів учи-тися. На вироблення складового способу чи-тання, доведення до автоматизму засвоєння злиття приголосного звука з усіма голосними позитивно впливає використання звукових синтетичних вправ, що здійснюються з опо-рою на букви. Також на уроках відпрацьовується техніка «зворотнього зв'язку». Отже, враховуючи все вищесказане вже на кінець першого семестру навчання учні 1 класу володіють технікою читання – вміють читати по складах, а до кінця навчального ро-ку оволодівають технікою правильного, свідо-мого, плавного читання.

Особливості навчання першокласників. Українська мова (навчання грамоти: мова і читання). Вивчення української мови розпочинається з навчання грамоти, яке здійснюється на уроках читання і письма протягом 7 годин на тиждень. Протягом букварного періоду першокласники оволодівають початковими уміннями читати за букварем, писати в зошитах з друкованою основою і в зошитах із сіткою для першого класу. Крім того, продовжується робота з розвитку усного мовлення.

Читання - настільки складний процес, що його важко чи й неможливо визначити однозначно. Адже є стільки різновидів діяльності, яка зветься читанням. Першокласники записують назву книги, автора і виконують малюнки, а учні другого класу стисло фіксують зміст твору, дають оцінку ілюстраціям, виписують крилаті вислови, які зачитують під час уроків рідної мови чи позакласного читання. На уроках читання, як і на уроках навчання грамоти, де діти оволодівають механізмом, а потім і технікою відтворення і розуміння мови через її письмову форму, головним напрямком у навчанні стає робота з текстами творів, які спеціально підібрані упорядниками-методистами в книзі для читання.

Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо і в сукупності підпорядкований найголовнішій стороні читання, тобто розумінню тексту. Треба пам'ятати, що якості читання взаємопов'язані і взаємозумовлені. Удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої. Недоліки якоїсь з ознак читання впливають на якісну характеристику іншої риси уміння читати. Питання ефективних способів досягнення оптимальної швидкості читання розглядає Г. Пінчук. Нею виділені 8 резервів навчання читання, а саме: 1) Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. 2) Напівголосне читання в класі.

Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них як окремо, так і в сукупності, підпорядкований смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту. Ця якість передбачає розуміння більшої частини слів у тексті, вжитих як у прямому, так і в переносному значеннях, змісту кожного речення тексту, смислових зв’язків між ними і частинами тексту, фактично змісту тексту, основного його смислу. Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі.

Оволодіння грамотою для першокласників має стати природним процесом, який хоча б у загальних рисах буде подібним до засвоєння дитиною рідного мовлення у ранньому віці. Цьому значною мірою сприятиме формування і розвиток у дітей внутрішніх мотивів до ово-лодіння читанням і письмом. А такі позитивні мотиви можна сформувати тільки за умови, якщо на уроках грамоти, за словами К. Д. Ушинського, пануватиме бадьора, оптимістична атмосфера, яка виключала б психічну та фізичну перевтому, будь-яке пригнічення або прини-ження дитячої особистості.